Дядя Ваня, або свавілля Укрзалізниці та бездіяльність Прокуратури

Київ, 07.05.2011

Почалось все з того, що я зі знайомими їхав поїздом на західну Україну. В нашій «купешці» (в лапках тому, що їхали ми плацкартом) сидів «піддатий» чоловік на ім’я Іван, якого ми охрестили «дядя Ваня». Був абсолютно спокійним, нікого не зачіпав, громадський порядок не порушував. Трохи пізніше ми помітили, як до нього підійшов провідник і щось запитав (мабуть квиток?), і після цього вони посварились. Причину сварки я не знаю, але провідник пообіцяв висадити його на найближчій станції. Так і сталося. На першій же зупинці потягу в наш вагон зайшов наряд міліції і почав робити спроби висадити Івана. Ми зі знайомими обурились цим, виступивши на підтримку пасажира. Проте, міліція не звертаючи на нас увагу, продовжувала робити свою справу. Провідник почав складати акт висадки, але, не завершивши цього, віддав його міліціонеру. Коли я звернувся до правоохоронця з пропозицією виступити в якості свідка і записати до акту свої показання, мені було відмовлено. Після того, як міліція висадила пасажира, а поїзд поїхав далі, ми, розуміючи, що з Іваном буде далі, вирішили написати скаргу начальнику поїзду на дії провідника. Думаю, ви зрозумієте наші мотиви, адже, якщо навіть якісь гроші чи цінні речі в Івана і були, то він з ними попрощається, після спілкування зі стражами порядку. І як йому добиратись додому — невідомо. Я написав скаргу, і окрім мене її підписало ще 16 пасажирів, всього — 17 осіб.

Нижче публікую саму скаргу. Вибачайте за поганий почерк.

Дану скаргу було подано начальнику поїзда, в кінці якої він написав відповідідь, на яких саме підставах було висаджено пасажира Івана. По поверненню додому, я перечитав дані правила і з’ясував, що висаджувати мали право тільки у разі, якщо б пасажир порушував громадський спокій, а не тільки був у стані сп’яніння. На що мною було написано скаргу до Міністерства транспорту та до самої Укрзалізниці.

У відповідь я отримав якусь маячню, наче пасажир розпивав у тамбурі спиртні напої і висловлювався у грубій формі. Проте, звертаю вашу увагу на те, що Іван знаходився біля нас, а не в тамбурі, і, більш того, був у досить глибокому стані сп’яніння, навіть не стояв на ногах (міліція виводила його під руки), тобто яким чином він міг щось розпивати в тамбурі — не зрозуміло.

У відповіді була і інша маячня, з посиланням на Закон, який взагалі даної ситуації не стосувався. На це я написав скаргу до Кабінету міністрів України.

Кабмін розписав дану скаргу на Мінтранс, а той, в свою чергу, знову на Укрзалізницю. У відповіді, Укрзалізниця вже змінила тактику і повідомила, що начебто зв’язувалась з пасажирами, що підписали акт та скаргу, для отримання детальної інформації. Проте, як ви пам’ятаєте, з пасажирів ніхто акт не підписував. Більш того, мені було відмовлено виступити в якості свідка. Також, у відповіді написали, що дзвонили і мені, та я не відповідав. При цьому, відповідально заявляю, що мені вони не телефонували. Окрім того, в мене на мобільному налаштовано автовідповідач, на який ніяких повідомлень від них не надходило.

Після цього, через бездіяльність чиновників, я вирішив написати скаргу до Київської прокуратури.

Київська прокуратура розписала це на Транспортну прокуратуру. Звідти мені зателефонував помічник помічника прокурора і ввічливо запросив їх відвідати. Приїхавши туди, я надав показання. По суті, написав те ж саме, що і в скарзі. Як виявилось, «такий порядок». Ще запитали, навіщо мені це потрібно. Коли я відповів, що для того, щоб жити в правовій державі, потрібно діяти згідно законів, а не керуючись власною неприязню, як це зробив провідник, питань до мене більше не було. Мабуть, вони все знають про правову державу і про те, що органи влади мають діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України… Після цього, мені пообіцяли відповісти у встановлений законом термін. Через деякий час я отримав «відписку», що порушень не знайдено.

Оскільки вони просто проігнорували всі факти, викладені мною, я написав скаргу до Генеральної прокуратури України.

Генеральна прокуратура розписала скаргу на Київську, а Київська на Транспортну. З якої я отримав наступну відповідь.

Ось так мені порадили оскаржувати до прокуратури вищого рівня. І це при тому, що я вже звертався в Генеральну…

Ну що ж. Як на мене, коментарі тут зайві. Ось така в нас провова держава зі свавіллям залізничників, нереагуванням їх керівництва, бездіяльністю органів прокуратури та ігноруванням позиції громадськості… Залишаєтсья тільки сподіватись, що провіднику і покриваючим його чиновникам вставили хоча б маленького пістончика…

P.S. Шановний пане Іване, якщо ви зараз читаєте цю публікацію — знайте, я зробив все можливе…