Київ, 25.02.2013
Я про свої суди по доступу до публічної інформації на «5 каналі» в програмі «Час. Підсумки тижня», випуск від 24.02.2013.
Київ, 23.01.2013
Я вже писав у своєму деннику про те, як в не такому далекому 2010 році став свідком свавілля одного провідника, що висадив пасажира з поїзда. Моя переписка з органами влади нажаль успіхом не закінчилась. Відповідне міністерство і прокуратура на мої листи і скарги належним чином не реагували.
Тоді я вирішив отримати акт висадки пасажира, проте мені його не надали. Довелось подавати до суду. Першу інстанцію я виграв, проте відповідач подав апеляцію. І ось, Київський апеляційний адмінсуд підтвердив правильність винесеного рішення — відмовив в задоволенні апеляційної скарги. Ухвалу суду дивиться нижче або в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Київ, 14.10.2011
Нещодавно мені довелося знятися в ролику щодо оскарження в судовому порядку ненадання відповідей на інформаційні запити.
Київ, 28.09.2011
Раніше я писав про те, як став свідком свавілля з боку провідника по відношенню до пасажира, якого той висадив з поїзду через особисту неприязнь.
Ті події не давали мені спокою, і я, керуючись законом «Про доступ до публічної інформації», надіслав до Міністерства інфраструктури України, а також до Державної адміністрації залізничного транспорту України інформаційні запити, в яких просив надати копію акту висадки пасажира. Мої запити були проігноровані, на що 30 травня 2011 року я подав позов до адміністративного суду.
Київ, 07.05.2011
Почалось все з того, що я зі знайомими їхав поїздом на західну Україну. В нашій «купешці» (в лапках тому, що їхали ми плацкартом) сидів «піддатий» чоловік на ім’я Іван, якого ми охрестили «дядя Ваня». Був абсолютно спокійним, нікого не зачіпав, громадський порядок не порушував. Трохи пізніше ми помітили, як до нього підійшов провідник і щось запитав (мабуть квиток?), і після цього вони посварились. Причину сварки я не знаю, але провідник пообіцяв висадити його на найближчій станції. Так і сталося. На першій же зупинці потягу в наш вагон зайшов наряд міліції і почав робити спроби висадити Івана. Ми зі знайомими обурились цим, виступивши на підтримку пасажира. Проте, міліція не звертаючи на нас увагу, продовжувала робити свою справу. Провідник почав складати акт висадки, але, не завершивши цього, віддав його міліціонеру. Коли я звернувся до правоохоронця з пропозицією виступити в якості свідка і записати до акту свої показання, мені було відмовлено. Після того, як міліція висадила пасажира, а поїзд поїхав далі, ми, розуміючи, що з Іваном буде далі, вирішили написати скаргу начальнику поїзду на дії провідника. Думаю, ви зрозумієте наші мотиви, адже, якщо навіть якісь гроші чи цінні речі в Івана і були, то він з ними попрощається, після спілкування зі стражами порядку. І як йому добиратись додому — невідомо. Я написав скаргу, і окрім мене її підписало ще 16 пасажирів, всього — 17 осіб.
Нижче публікую саму скаргу. Вибачайте за поганий почерк.