Київ, 22.12.2010
21 грудня 2010 року відбулося засідання ініціативної групи з підготовки установчих зборів Громадської ради при Міністерстві закордонних справ України. Все проходило достатньо організовано. Під час реєстрації надали роздатковий матеріал, що включав список учасників засідання, а також проект повідомлення до представників інститутів громадянського суспільства, про проведення установчих зборів, для розміщення на сайті Міністерства.
Склад ініціативної групи являв собою 60 осіб, з яких 25 — Члени діючої Громадської ради, 31 — представники інститутів громадянського суспільства (до числа яких увійшов і я) та 4 — працівники МЗС України.
Засідання почав проводити представник Міністерства закордонних справ. Сказавши пару вступних слів, перейшов до діла – запропонував зборам обрати Голову ініціативної групи і передати йому головування на засіданні.
Яким було моє здивування, коли першим же самовисуванцем виявився герой моєї попередньої публікації — Марієн Ігор Степанович, Голова ВГО «Комітет конституційно-правого контролю України», Голова ініціативної групи з підготовки установчих зборів Громадської ради при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, а також Член Колегії того ж Міністерства. Одразу ж почав розказувати що це достатньо технічна робота, вона йому добре знайома, що він правник, і що мав відношення до написання Постанови КМУ № 996 від 03.11.2010. Короче кажучи, це був приблизно той самий текст, який він «видавав» на першому засіданні ініціативної групи у щойно згаданому мною Міністерстві.
Другим кандидатом висунули Тищенко Юлію Анатоліївну, Голову Ради Українського незалежного центру політичних досліджень. Вона створювала враження цілеспрямованої, приємної жінки. Можливо і без досвіду роботи в громадських радах, але з певними організаційними здібностями. Вона навіть мала при собі книжечку з методичними вказівками щодо організації роботи громадських рад.
Ініціативна група віддала два чи три голоси на користь Марієна Ігора Степановича, та всі інші, з шістдесяти, за Тищенко Юлію Анатоліївну.
Після цього, Ігор Степанович втратив будь яку цікавість до засідання, не промовив до самого кінця зборів ані слова, хоча до цього висловлювався, та навіть не приймав участі у голосуванні, при прийнятті рішень. А після офіційного закриття засідання був одним з перших, хто покинув залу, хоча новообрана Голова і попросила усіх затриматись, щоб надати контакти для зв’язку.
По обранні Юлію Анатоліївну Головою ініціативної групи, ми досить швидко затвердили текст повідомлення до інститутів громадянського суспільства, для розміщення на сайті МЗС, та обговорили декілька ключових питань. Після чого засідання було закрито і члени ініціативної групи розійшлися кожен по своїх справах.
Якщо підвести підсумки, то особисто я залишився задоволений гарною організацією та злагодженістю всього, що відбувалось.
