Київ, 18.10.2012
Передруковую статтю, що написали ТЕКСТИ про «Демократичний Альянс». Публікується вона в моєму блозі у зв’язку з тим, що в ній згадуюсь безпосередньо і я… 
У навколополітичній тусівці всі говорять про «Демократичний Альянс», партію, котра вперше вирішила будувати виборчу кампанію виключно на пожертви громадян і виключно силами власних членів, котрі працюють безкоштовно. ТЕКСТИ провели день у штабі лідера партії Василя Гацька, який балотується до ВР по одному з київських округів.
За «альянсівцями» спостерігав: Сергій Клімови4.— Заходь, заходь — широко розчинив переді мною двері передвиборчого штабу Василя Гацька чубатий бородань, не віднімаючи мобілки від вуха. Його присутність тут мене майже не здивувала — подібне тягнеться до подібного. Вадим Васильчук, популяризатор рукопашу «Спас» в столиці приїхав до колеги-«мажоритарника» по друк власних листівок — безперспективно балотується по Дарниці проти Олеся Довгого. За кілька днів перед цим виявилось, що він також є і членом партії «ДемАльянс». Таким-от способом рутинне редакційне завдання випадково стало справою, в якій зачіпаються особисті зв’язки довжиною в десятиріччя.
— Коли ми були громадською організацією — каже з помітним луганським говором заступниця голови «ДемАльянсу» Зоя Буйницька, — стосунки з іншими громадськими організаціями у нас були одні. А коли формат змінився, ми отримали і нове поле перспектив. Взагалі в рамках партії співпраця різних інститутів громадянського суспільства виходить краще.
Повернемося в приміщення штабу, який квартирує в офісі, переробленому з колишнього готелю, є, як на мене, досить тісним. Сутолоки додає хаотична підготовка до головної події суботи — акції з контрагітації під час концерту, котрий проводить один з основних кандидатів — регіонал Ігорь Лисов, на якому виступатиме Софія Ротару.
Мені особисто стало трішки ніяково — видно, що команда молоді студентського віку готова до прямого фізичного контакту з опонентами, а там хлопці «школи 90-х». Але, тим не менш, в рішучості «демальяьнсівцям» не відмовиш. Дивишся на них і хочеться приєднатися. Бере азарт: хто кого?
Уявіть собі ОДНУ світлу кімнатку приблизно чотири на вісім метрів, де шумить і топчеться до двох десятків активної юні, переважно жіночої статі. Тут на нет-буках декілька працівників шукають поліграфічно-дизайнерські ідеї чергової листівки, там майстерно роблять бутерброди, десь під ногами гуркоче ризограф, а за дверима черговій бригаді видаються відра з клеєм та плакатами.
Двері пропускають чергову порцію волонтерів — починається хаотичний процес вітання всіх з усіма, і автор… отримує палкий поцілунок в щоку.
Канапка і кава, що майже магічним чином матеріалізуються в моїх руках, є логічним продовженням такого «затягування до команди».
Взагалі, то до ДемАльянсу двояке ставлення у середовищі громадських активістів. З одного боку захоплює цілеспрямованість цілеспрямованість ДА, а з іншого є побоювання, що це не партія, а армія Гацька, в якій іншим немає місця. І яка б активна партія не була, 300 чоловік це замало для потужної політичної сили, потрібно розбавляти свої ряди новими членами, що автоматично тягне до втрати якості членів. Зробити з своїх 300–500 солдатів ядро масової партії — це важке завдання. Але це і шлях до влади.
Субота 29 вересня, для штабу — так би мовити супер-робочий день.
— Зараз їдемо встановлювати банер — каже енергійний начштабу Віктор Андрусів, мій знайомий власник титулу «кандидат політичних наук», — там під «Великою кишенею» о шостій намічена чергова зустріч Василя з людьми. А ввечері всі ми разом з кандидатом виходимо на концерт Софії Ротару, яка з «Другою рікою» агітуватиме за Ігоря Лисова, місцевого кандидата від влади і нашого головного конкурента. Проведемо акцію з контрагітації.
Трохи згодом хлопці і дівчата почали ладнати портативний білборд з фірмовим чорно-білим дизайном кампанії Гацька біля супермаркету. До речі дизайн у Гацька стильний, багато грошовитих кандидатів не можуть похвалитися таким. На той момент недалечко від входу стояли намети «Свободи» (подалі) і УДАР-у (на парковці).
— Поставите баннер біля входу, — керує молоддю лідер бригади агітаторів, — якщо вийдуть з магазину і будуть вякати, переставите трохи далі, а якщо охорону і це не влаштує, то нагадайте, що днями їх колеги декому флешку не дали винести з «Каравану». Жарт.
І дійсно. Не минуло і десяти хвилин, як з «Великої кишені» вийшов лисіючий екс-міліціонер (на вигляд) і скомандував забиратися геть, «аж за палісад». На питання: «Чому УДАР-у можна, а їм – ні», автор отримав відповідь: «У них є офіційний лист-дозвіл від дирекції, а ви туди не писали».
Отже, банер було посунуто на паркову супермаркета. Більше активістів не чіпали. Підозрюю, що встановлення на першій позиції було зроблено, щоби «мирно сприйняти аргументи охорони», але все ж лишитися біля «Кишені».
— Всі ми поважаємо особисто Василя, — посміхається чорнявий Юрко з Гуляйполя — не раз було таке, що я ночував на його ліжкові, а мій лідер — на підлозі. Якби я не знав Гацька, то і не приїздив би у свій вільний час за власні кошти агітувати в столиці.
До речі, регіональні активісти живуть у столичних друзів.
Як писав один з давньо-китайських стратегів «Коли полководець спить на землі поруч зі своїми солдатами, вони з радістю віддадуть життя за нього». Судячи з розповідей, Гацько добрий полководець, але, часто, якостей доброго полководця не достатньо аби стати успішним політиком.
У своєму Фейсбуці він пише, що разом із активістами розклеює свої плакати. З точки зору побудови команди він діє вірно, але функція кандидата дещо інша — нести виборцям ідеї. «Меседжі», як кажуть політтехнологи. А з меседжем у ДемАльянсу не все ОК. «Ми кращі ніж ВОНИ» чи «Ми не корупціонери», — це не ті слова, котрі завоюють серця виборців і змусять голосувати.
Звісно, на кампанію грошей не вистачає, кажуть активісти.
— Ті півмільйона гривень, що ми встигли зібрати для застави в ЦВК (щоб партія могла брати участь у парламентських виборах потрібно внести 2 млн грн. застави, які ДА збирав у виборців, про назбирав близько 400 тис. грн.), на кампанію Гацька витратити не можемо, адже не було такої опції. Вони підуть на антикорупційні проекти, — резюмує Юрко, — Але якби нам таку суму дали, то ми б тут розвернулися б о-го-го як!
Творчий бедлам в офісі, здається, лише посилився з часу нашого від’їзду — всі готуються до головної справи доби, а саме до контрагітації під час місцевих гулянь. Якщо хтось і боїться цієї акції, то цього не видно за метушнею і зборами.
Але за кілька хвилин стає тихо, коли під орудою Андрія Богдановича всі рушають на роботу «в поле» і з’являється можливість переговорити з Зоєю і кістяком штабу — бойовитою полтавчанкою Іриною Земляною та палкою Вікторією Черевко.
— Все у нас вийде за умови, якщо спатимемо недовго, десь так, як зараз — посміхається Черевко, яка відповідає за організацію зустрічей у дворах.
Трішки пізніше дівчата теж лишають нас удвох з Зоєю… і мобілою, на яку періодично телефонує сам кандидат («УП Васіну статтю має поставити, тож потрібно якісні світлини Василю переслати терміново, щоб доробив її. Вибач»).
Збори «партактиву» призначені десь на відкритому місці — там серед іншого Андрій Богданович хоче проводити і інструктаж щодо операції «Ротару». Цікаво, чим же в них все там закінчиться?
Коли в команді багато красивих дівчат, це ознака успіху. Світлина, зроблена через годину після нашої розмови: Євгенія Матейчук, Вікторія Черевко, Ірина Земляна та Ірина Шейко-Іванків. Тепер можу спокійно огледітися. В кутку висить мапа округу.
В очі серед інших оголошень кидається наступний текстик: «Знаєш гарну плітку, розкажи Ірині З. А вона передасть info куди треба». Поряд з адресою офісу пришпандьорено вказівку зареєструватися і взяти бейдж в разі роботи у штабі. А біля стандартної шафи з діловою документацією висить «Куряча правда» — стінгазета, щось на кшталт корпоративного видання, зміст якого попросили не фіксувати, адже вона — «для службового користування». Над ризографом же написано: «Корупція в Нафтогазі — праворуч, 800 м».
— Ти вже третій журналіст в нашому штабі — резюмує Зоя. — До цього був іноземний фотокор, що нами завершував свій вояж по передвиборчих штабах України. Він сказав, що, за винятком нашого, всі вони дуже схожі, однотипні. Добре, що цей німець не лишився з нами до вечора і не пішов на нічну розклейку. Бо тоді, в середині вересня, міліція цілеспрямовано запакувала всі три наші групи розклейщиків, і ми всі були змушені провести під відділком несанкціонований мітинг. Як буде сьогодні, подивимося…
Згадана навколо-політична тусівка закидає ДемАльянсу дещо завищену самооцінку. «Вони говорять з нами так: ви мовчіть, бо тільки ми знаємо, що і як потрібно робити», — розповідає один відомих київських діячів.
Тим часом, з точки зору технології, кампанія Гацька цікава, але не бездоганна. Про відсутність меседжу я вже згадував.
Робота штабу стандартна — особисті зустрічі кандидата з мешканцями району (9–11 на тиждень), роздача газет («лише місцевим!» і 400-500 на день) та розповсюдження наклейок біля «парадняків».
Як для серйозної кампанії, кількість зустрічей сміхотворна. Наприклад Ющенко на виборах 2004 року мав 7–9 виступів в день. За класикою жанру, кандидату, котрий робить ставку на контакти з виборцями, потрібно проводити мінімум 5 зустрічей в день і плюс особистий обхід квартир.
Але ця кампанія цікава своїм волонтерством, тобто безоплатним добровільним інвестуванням власного часу на ведення кампанії, а така риса в Україні наразі унікальна, особливо для політиків котрі сповідують демократичні цінності, як Гацько.
Видно, що за цим одним кандидатом стоїть сильна своїми активістами організація з купою філій по всій країні. Тож недарма було вирішено, що крім Василя балотуватиметься ще Рімма Білоцерківська в Луганську та Вадим Васильчук у Дніпровському районі столиці.
— Депутатський мандат нам потрібен, — каже Зоя — адже у нардепа як мінімум 18 переваг перед звичайним активістом громадської організації. У цьому щирому зізнанні немає ні слова про те, навіщо мандат Гацька виборцям округу.
Гроші кампанії йдуть на харчування великої кількості волонтерів, фарбу для ризографа, а також стоянку і бензин для автівки-«пиріжка», які доброчинці пожертвували штабові у тимчасове користування.
Не міг я не спитати, чи існує особисте життя під час передвиборчої кампанії.
— Жінка Василя нам дуже допомагає саме в тому, що підтримує тил Василя, — посміхається Буйницька, — вона агітувала за свого чоловіка, доки через стрес передчасно не народила нашому кандидатові другого сина.
Не лишаються осторонь і інші члени родини мажоритарника. Наприклад, Зоя каже, що в процесі кампанії вона проживає у «чудової жінки», тещі Гацька.
Що стосується суперників, то їх три: липовий самовисуванець Ігор Лисов, Сергій Терьохін від Обєднаної опозиції і Бабенко від УДАРу.
ДемАльянс проводить серед жителів виборчого округу № 211 лікнеп-кампанію, розповідаючи про Лисова достовірні факти. У відповідь на активістів то міліція нападає періодично,то накачані молодики. Крім цього, штаб підтримує антилисовські протести жителів «Ліко-граду» — візитівки будівельної корпорації “регіонала”, за допомогою якої той рекламує сам себе.
— Є ще Терьохін від Обєднаної Опозиції, — каже Вікторія Черевко, — Але він тут не з’являється, бо, мабуть, соромно, адже за 12 років, з того моменту, як його тут обрали, він району нічого не зробив.
Власне ці слова часто повторює і сам кандидат. Вони нагадують риторику Тимошенко — жорстка критика опонентів, котра унеможливлює подальші домовленості. Терьохін давно вибув з вищої політичної ліги, але це не означає, що його потрібно агресивно «мочити», особливо коли усі шанси на перемогу в окрузі має кандидат від влади Лисов.
Чемно прощаюсь, і їду додому через Ленінградську площу. Там мене наздоганяє ще одне нагадування про цю «Альянс» — великими літерами біліє графіті з будівельного паркану «ВАСИЛЬЧУК 214».
Увечері під час концерту Ротару молодики Лисова цілком прогнозовано напали на агітаційну бригаду, пошматували баннера, забрала. Міліція просто спостерігала.
А ось і відео про атаку, за три доби воно отримало близько 11 тисяч переглядів.
В той же день постраждалі написали Заяву про злочин. Ймовірно в тому самому відділку, міліціонери якого пасивно споглядали на побиття активістів. З одного боку не зовсім зрозуміло, чи можна вважати акцію вдалою, чи встигли активісти роздати листівки, а з іншого — ролик з бійкою безперечно став одним з найпопулярніших за той тиждень в УаНеті, а це — успіх, щоправда серед своїх.
Чи успішне балотування Василя покаже день голосування, наразі ж опитування дають не надто оптимістичний результат.
Запізніла порада зі сторони — зняти свою кандидатуру, як це зробив Ігор Луценко. А щоб «обкатати» волонтерів під час контролю за голосуванням можна було б допомагати опозиційному кандидату. Та після заяв на адресу Терьохіна це вже неможливо.
Завершую критикувати. Сила Гацька і ДемАльянсу в їх молодості. Добре, що вони є, навіть з їхніми помилками. Без них політичний ландшафт був би сірішим. Як кажуть ті ж китайці «Тільки небожителі не роблять помилок». Помилятися для людини — це природньо. Головне робити правильні висновки.
І ще: на наступних виборах проголосую за ДемАльянс, якщо до того часу не скурвляться.
