Київ, 13.03.2011
Відносно недавно дізнався про заснування Мерітократичної партії України (МПУ). Наразі йде збір підписів на підтримку цього рішення — це необхідно для реєстрації, згідно українського законодавства.
Дана партія дуже мене зацікавила. По-перше, цікавий підхід — «влада достойних» (саме так перекладається «меритократія» — симбіоз латинської і грецької мов). Голова партії Ігор Шевченко, у своєму виступі, говорить про один з принципів меритократії — справедлива оцінка особи, тобто коли оцінюють не за кількістю грошей чи зв’язків, а саме за якостями та діями. По-друге, один з критеріїв меритократичної влади — це служіння; саме це я вважаю головним, при здійсненні владних функцій.
Всі ці ідеї настільки мене захопили, що я навіть почав думати про приєднання до меритократичного руху. Єдине, що мене бентежило, — це якась манія власної особистості Ігоря Шевченко. Вся інформація про партію була на його власному сайті. Та й взагалі, все, що я бачив/чув про МПУ оберталося навколо Шевченко.
Оскільки я є людиною досить прямою, і якщо мене щось цікавить, то я просто питаю, я вирішив написати пану Ігорю. Я запитав його ВКонтакті, кого він бачить в якості лідера даної партії. Логічною відповіддю на це питання було б «достойну людину, яку оберуть на зборах». Чесно кажучи, приблизно цього я й чекав. Але у відповідь я отримав лише посилання на звіт про установчі збори, і про обрання його Головою. Я вирішив уточнити, чи можна це трактувати як «себе», на що відповіді не отримав до сих пір. Мабуть можна.
Отже, моє передчуття мене не підвело. Звісно, це не означає, що я не вважаю Ігоря Шевченко достойним, але сам підхід, як на мене, вже не меритократичний.
Щодо ідеології партії, то МПУ обрала соціальний лібералізм. Особисто я є лібералом, і більш чиста ліберальна ідеологія є для мене близькою, але в даному випадку, це соціальний лібералізм, а отже центризм, а отже «і вашим, і нашим». Тобто, той самий популізм.
Якщо підводити підсумок, то особисто я не помітив, чим Мерітократична партія України відрізняється від безлічі інших політичних сил — ті самі популізм і одноосібність керівництва.
Не хочу нікого образити даною публікацією. Наші спільні, з Ігорем Шевченко, знайомі характеризували мені його як дуже гарного юриста, інтелектуала та патріота. Але партія одного лідера, як на мене, — не кращий варіант.
Читайте також
-
Андрій
-
Клавдия Гармаш
-
Andy
-
Андрей Богданович
-
Клавдия Гармаш
-